Назад Не забудьте пом’янути… ...кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте!..
Як ніколи, до болю актуально звучать сьогодні слова Шевченкового заповіту. Саме у ці травневі дні українці традиційно згадують великого Кобзаря з нагоди річниці з дня його перепоховання “на Вкраїні милій”. 20 травня, не дивлячись на негоду, заповідник “Гетьманська столиця” скликав однодумців, інтелігенцію міста, учнів-вихованців трьох навчальних закладів Батурина і сусіднього села Обмачева, щоб вкотре поклонитися пам’яті Т.Шевченка. Наша ініціатива не випадкова, адже Т.Г. Шевченко неодноразово відвідував Батурин.
У 1843 р. це сталося вперше. Тарас Шевченко відвідав територію Цитаделі Батуринської фортеці – місце багатьох історичних подій. У творчій спадщині Т.Г. Шевченка знайшла відбиток батуринська трагедія 1708 р. Під враженням почутого та побаченого він створив поему-містерію «Великий льох».
Єдиною спорудою, що встояла після знищення Батурина російським військом, є Будинок генерального судді В.Л. Кочубея. Саме про нього згадував Т.Шевченко: «На тім пожарищі одна тільки й осталась в Батурині хата». Не залишив поза увагою Тарас Шевченко як художник і родину Кочубеїв. В 1840 р. він написав картину «Марія Кочубей в палатах гетьмана І.Мазепи».
Наразі серед об’єктів заповідника почесне місце займає каплиця Святого Миколая, зведена на честь останньої Тарасової дороги, яка пролягла у травні 1861 року саме через Батурин.
Захід “Остання Тарасова дорога” розпочався із літії по Т.Шевченку, яку відслужив митрофорний протоієрей Батуринської Свято-Покровської церкви о. Роман. Продовжили славити великого Пророка у приміщенні Будинку генерального судді В.Кочубея. Науковці однойменного відділу розповіли присутнім про батуринську Шевченкіану, історію зведення каплиці Святого Миколая. До заходу долучилися діти від 6 до 17 років - вихованка дитячого садочка «Віночок» Даша Дробязко, учні Обмачівського НВК та Батуринської ЗОШ І-ІІІ ст. - Олександр Гриб, Вікторія Петрук, Марія Ярмак, Дарина Олефіренко, Вікторія Немідько, Валентина Белюх, які декламували безсмертні рядки Кобзаревих поезій - «Розрита могила», «Єретик», «Сон», «Доля», «І мертвим і живим», «Садок вишневий коло хати» та інші.
Тарас Григорович Шевченко був, є і завжди буде найяскравішим виразником одвічних прагнень українського народу до волі, незалежності, щасливого життя. Наша ж місія донести це до найширших верств української нації.
За матеріалами НІКЗ «Гетьманська столиця» Назад |